Editorial: Моя революція

Автор: Ольга Самборська
Моя революція на граніті

У кожного своя революція. У кого вона відбулася, у кого ще ні. Комусь вона взагалі не треба.

Хтось мав спільну революцію з іншими, та для нього вона була всеодно “своя”.

Роки несуть ті революції по течії часу кожну в той чи інший бік.

Її учасників виносять на політичну арену. Інших навпаки – в забуття.

Та революція, якою б вона не була, не може бути забута. В ній сплітається вогонь живого Духа і відкриттість молодечого завзяття покращити світ. І навіть якщо світ по сплинуті революції не стає обов’язково кращим, революція залишається претензією на його покращення.

В жовтні 1990 року в радянській Українській республіці відбулася революція. Місцем її спалаху стала тодішня площа Жовтневої революції.  Довгий час вона була гранітним нагадуванням про революцію 1917 року. В підніжжі памятника революційного вождя-авантюриста початку 20 ст. Леніна розкинули намети ребели кінця 20 ст.  Ідеєю “Революції на граніті”  було відмежування від совєтської тотожності з визначенням українського вектору в совєтському просторі.

Як це було, як далі цей вектор пробивав собі дорогу і чи пробив він її взагалі? Про це на цьому блозі.

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s