Моя революція на граніті

У кожного своя революція. У кого вона відбулася, у кого ще ні. Комусь вона взагалі не треба.

Хтось мав спільну революцію з іншими, та для нього вона була всеодно “своя”.

Роки несуть ті революції по течії часу кожну в той чи інший бік.

Її учасників виносять на політичну арену. Інших навпаки – в забуття.

Та революція, якою б вона не була, не може бути забута. В ній сплітається вогонь живого Духа і відкриттість молодечого завзяття покращити світ. І навіть якщо світ по сплинуті революції не стає обов’язково кращим, революція залишається претензією на його покращення.

В жовтні 1990 року в радянській Українській республіці відбулася революція. Місцем її спалаху стала тодішня площа Жовтневої революції.  Довгий час вона була гранітним нагадуванням про революцію 1917 року. В підніжжі памятника революційного вождя-авантюриста початку 20 ст. Леніна розкинули намети ребели кінця 20 ст.  Ідеєю “Революції на граніті”  було відмежування від совєтської тотожності з визначенням українського вектору в совєтському просторі.

Як це було, як далі цей вектор пробивав собі дорогу і чи пробив він її взагалі? Про це на цьому блозі.

Ольга Самборська

Advertisements

One thought on “Моя революція на граніті

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s