“Значно цікавішою для нас видається, вже дещо призабута на сьогодні, Революція “на граніті” 2 – 17 жовтня 1990 року.”

http://postua.info
Мельникова Наталя – студентка
філософського факультету ЛНУ ім.І.Франка
Міфологічний потенціал Революції “на граніті”
в контексті формування української національної ідеї

Формування національної ідеї полягає насамперед в створенні та підтриманні сакральних політичних міфів.  На відміну від світських міфів, що  виникають для потреб поточного політичного регулювання і характеризуються як міфи-одноденки, сакральні політичні міфи більше укорінені в ментальну природу суспільства, визначають фундаментальні підстави його існування в просторі і часі.

Наприклад, популярні міфи Великого початку – про походження народу чи держави, в тому числі німецькі міфи про арійців, американські про біггерів, радянські про Жовтневу революцію. Міфи, пов’язані з культом предків, як от українські міфи про київських князів, про козацтво, про визвольний рух ОУН-УПА. Або ж міфи історичної місії народу чи класу, присутні в політичній свідомості майже кожної нації, а також були присутні в пролетарській свідомості народів СРСР.

За неповні 20 років незалежності Україна набула небагато сакральних політичних міфів. До них можна віднести, зокрема, міфи про дві “оксамитові” революції. Остання з них, Помаранчева, ще свіжа у пам’яті; подекуди ще спалахують бурхливі дискусії про її значення і результати. Та все чіткіше приходить розуміння дискредитації революційних ідеалів і нездатності її стати загальнодержавним об’єднавчим політичним міфом, адже логіка цієї революції з необхідністю породжує поділ на помаранчевих і білоблакитних.

Значно цікавішою для нас видається, вже дещо призабута на сьогодні, Революція “на граніті” 2 – 17 жовтня 1990 року. Ця подія була грандіозним ненасильницьким політичним протестом діючій комуністичній владі УРСР, поштовхом до народження української державності. З кількох проаналізованих нами текстів про цю подію, виберемо найбільш грунтовний – працю Ігоря Островського та Сергія Черненка “Великий злам. Хроніка “революції на граніті” 2-17 жовтня 1990 року”. Виокремимо основні міфологеми, що лягли в основу міфу, та інші особливості міфологічного сприйняття цієї історичної події.

Міфологема Зламу епох виражена на глобальному рівні як руйнування старої епохи державності заради народження нової: “У безсилій злобі відходить кривава комуністична епоха”; “Настав час вибору: або ми доб’ємось незалежної демократичної України, або так і залишимось колонією імперії, духовно бідним, зденаціоналізованим народом”; “Революція, безкровна, цивілізована, оформлена в колони юних – майбутнього України, зробила за цих два тижні голодування велетенський крок вперед”.

Міфологема умовно названа “перемога Давида над Голіафом”: “Революція “на граніті” залишиться прикладом того, що навіть для найбезжаліснішої тоталітарної системи приходить час, коли вона перетворюється на гнилу стіну. І тоді її цілком здатні здолати молоді люди, озброєні лише справедливою ідеєю, єдністю і бажанням перемогти”.

Міфологема Самопожертви, що підкреслює месіанські мотиви: індивідуального самознищення заради колективного оновлення. Зважаючи на першу міфологему, що відтворює той самий смисл на глобальному рівні, помічаємо прийом, характерний для міфологічних оповідей, – паралельність сюжетних ліній на різних рівнях тексту. “Вони, не просячи особистих благ, приносять себе в жертву, щоб ми почувалися людьми”; “Маркіян Іващишин: “Це був десятий день голодування і не було жодної реакції. Тоді майже половина студентів виступила з ідеєю про самоспалення. Це було просто неймовірно, ці люди усвідомлювали, що там, на граніті, їхнє життя може закінчитися”.

Міфологема Нового покоління: “Політичною голодовкою в Києві заявило про себе нове покоління української інтелігенції, що постало в бурхливих очисних процесах відродження нації з руїн тоталітарного режиму, – покоління, для якого кисень громадянської свободи є, вперше за 70 літ радянської влади, посправжньому природною атмосферою”

Міфологема Національного пробудження: “усі студенти-голодуючі тримаються мужньо, хоч самопочуття їх далеко не однакове. Змінюється вигляд облич зовнішньо, проте змінюється з їхньою позицією і політичне обличчя України”; “…ЦК компартії в паніці давив на заводські парткоми: дайте своїм робочим водки, хай розгонять тих сопляків! – розрахунок на “інертну масу”. А маса раптом перестала бути інертною. “Це наші діти!”- заявив у відповідь і “червоний”“Арсенал”, і завод “Більшовик”, і “Ленінська кузня”.

Міфологема Національного єднання: “Із самого голодування мені найбільше запам’яталось єднання молодих демократичних сил. До того Київ лякали “бандерівською загрозою”. А в жовтні 1990 року, вперше, на демонстрації зібралося все студентство вузів та технікумів міста, а також учні старших класів київських шкіл. Це було колосальне єднання представників тодішнього молодого покоління”. Ця міфологема мало виражена, бо на той час не було ще чіткого усвідомлення “національного роз’єднання”, яке прийшло пізніше.

Міфологема Ми – Вони виражена як Народ – Влада: “Група 239”, прикрившись фразою “Нас обрав народ”, не хоче чути голосу того ж народу… Традиційну дилему: міняти владу чи народ – влада вирішила на свою користь. Слово за народом…”.

В тексті підкреслено зв’язок події з історією, з національними традиціями: “У цих змучених, виснажених, але до краю стійких, здатних на самопожертву юнаках я впізнав нашу молодість, я почув від них: ми виховувались на ваших творах.”. (з листа-заяви Олеся Гончара до парткому київської організації Спілки письменників України, в якому оголосив про свій вихід із КПРС); “Знову, як далекого 1918 року під Крутами, цвіт нашої молоді йде на пожертву в ім’я незалежної суверенної України”.

Подія відмічена пережитим містичним досвідом: “Увечері, в середу 17 жовтня (день перемоги студентів і прийняття Верховною Радою УРСР їхніх вимог до виконання), ще засвітло, на площі Жовтневої революції служили молебень. А в чистому блакитному небі ясно було видно незвичайну кулю з металевим блиском. На неї спробували дивитись крізь об’єктиви фотоапаратів, але бачили те саме. Куля дуже повільно рухалась в одному напрямку, ніби по прямій лінії. Хтось, здається, не жартома сказав: око Боже. Натовп на площі охоплювало дивне почуття. Це не був страх.”

В даній міфологічній оповіді найбільш яскраво виражені архетипи: Площі – акція відбувалася на тогочасній площі Жовтневої революції (тепер Майдан Незалежності): “Сьогодні площа Жовтневої революції, де розмістилося наметове містечко студентів, нагадує вибухонебезпечний механізм. Хитання збуджують всю республіку, а її серце сьогодні, даруйте, шановні депутати, все-таки не в парламенті, а тут, поряд з голодуючими студентами…”. А також архетип Світової гори: “Студентський табір виявився скелею в підступному океані офіціозного і міщанського бруду та брехні, насильства та нікчемності”. І те, і інше в різних формах міфологічно позначає місця єднання буденного світу з сакральним.

Отже, міфологічний смисл Революції “на граніті” – це загальнонаціональне пробудження від тривалої і згубної для України радянської сплячки. Ініційована молоддю як рушієм історичних перетворень і колективним борцем за соціальні ідеали. Приклад самопожертви, що змінила рух історії, об’єднала суспільство в єдиному ідейному пориві.

Ми проаналізували лише текст, тоді як для реального функціонування міфу в політичному просторі потрібні “прихильники”, – люди, що сприймають цей міф за правду. На жаль, немає фахових соціологічних досліджень по даній тематиці і ми можемо лише інтуїтивно припустити характер поширення міфу в суспільстві.

Міф Революції “на граніті” актуальний для середовища української національноорієнтованої інтелігенції, що більшою чи меншою мірою була залучена до державотворчих процесів початку 90-их років і не втратила ідейних переконань під впливом численних криз і розчарувань подальшого державного будівництва. Серед широких мас населення він маловідомий, доказом чого є характер виствітлення міфу в програмі загальноосвітніх шкільних закладів. Підручники з історії України звичайно ж не відображають громадську думку по тому чи іншому питанні, але, що важливіше, формують її зі шкільної парти. Крім того, відображають офіційну державну позицію, адже проходять обов’язкову атестацію в Міносвіти і науки України. Події Революції тут відображені з позитивним відтінком, але дуже загально, недостатньо виокремлено з ряду інших тогочасних страйків, маніфестацій і акцій протесту. Сам вираз “Революція “на граніті” відсутній, замість нього вживається “студентське голодування”.

Отож, Революція “на граніті” – це дійсний політичний міф сакрального характеру, але дуже малого маштабу дії. Міфологічний потенціал в процесі формування української національної ідеї реалізований далеко не повною мірою.

Література:

1.              Элиаде М. Аспекы мифа / Пер. с франц. 3-е издание – М.: Академический Проект; Парадигма, 2005. – 224 с. – (“Технологии культуры”)

2.              Костенко Наталія, Іванов Валерій. Досвід контент-аналізу: Моделі та практики: Монографія. К.: Центр вільної преси, – 2003. – 200 с.

3.              Островський Ігор, Черненко Сергій ВЕЛИКИЙ ЗЛАМ. Хроніка “революції на граніті” 2-17 жовтня 1990 року. – К.: агенство Україна, 2000. – 124 с.

4.              Пивоев В. М. Мифологическое сознание как способ освоения мира.-Петрозаводск: Карелия, 1991.- 111 с.

5.              Флад К. Политический миф. Теоретическое исследование / Пер. с англ. А. Георгиева. – М.: Прогрес – Традиция, 2004. – 204 с.

Юнг Карл Густав, фон Франц М.-Л., Хендерсон Дж.Л., Якоби И., Яффе А. Человек и его символи / Под общей редакцией С.И. Сиренко. – М: Серебрение нити, 1997. – 368 с, ил.

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s