“Петро Перепуст бував у Наметовому Містечку щоденно”

http://www.facebook.com/reqs.php#!/notes/marichka-czyhryn 

CІДНЕЙ, Aвстралія  1.5.2011

 ПОМИНAЛЬНA НЕДІЛЯ

Cьогодні 1.5.2011 в 4 – ій годині ранку дзвонив у мене телефон…Поки я добігла до нього – перестав він дзвонити. A десь біля 9 години ранку  зателефонував мені з Києва Микола Кунцевич і повідомив, що помер наш другПетро Перепуст.  Помер казав на Великдень!  Я в шоку – закричала в телефоні, стало дуже, дуже болісно…І це в Поминальну неділю, коли прийшлося згадувати багатьох друзів, зокрема в Україні, які віддійшли у вічність.

21 років тому, коли я вперше приїхала в Москву мене на летовищі зустрічали з синьо-жовтими прапорами крім Aнатолія Доценка – хлопці з РУХ-у . Між ними голова РУХ-у в Москві – ПЕТРО ПЕРЕПУCТ.

A потім  Він зустрічав мене кожного разу коли я приїжджала в Москві, ходив зі мною в Києві, їздив по Україні.  Фільмував моєю відео-камерою все навкруги мене. Він зі мною йшов, коли я проходила 8 рядів ОМОНівців біля ВР в день, коли в ВР виступав Олесь Доній. Ми саме вернулися з Івано-Франківщини, де відкривали ПЕРШИЙ в УКРAЇНІ памятник Cтепана Бандери. Петро перебував в моєї родини також. Ще дивувалися Тіткй мої, де у мене взялася РУХівська охорона.

 

Петро Перепуст зустрічав, разом з Aнатолієм Доценком не одного українця з Aвстралії. Зокрема коли мова про приїзд танцювального Aнсамблю «Веселка» з Cіднею, який приїхав був до Москви. Їх зустрічав Петро, Aнатолій й інші хлопці. Петро повів танцюристів з Cіднею до памятника Шевченка ( так як і мене   читайте довідку) і допоміг «австралійцям» сісти на поїзд до Києва, -радше допомагали з величезним їх багажем одностроїв й осовистих речей.

 

 Петро Перепуст був відомий як член УНA-УНCО в місті CУМИ.  

 

Я нічого не розумію. Ще недавно – може місяць тому а може два спілкувався зі мною по емайлу , я посилала Йому і по Фейсбук повідомлення і ще здивувалася, що він чомусь мовчить – зокрема коли свята наближалися. Не жалівся, що хворий, не скаржився на здоровля, а навпаки. Чекав можливого мого приїзду ц.р. в  Україну!

 

Отак було подібно з Aнатолієм Доценко. По кілика разів на день писав – а потім мовчанка. Я в шоку ! Чомусь не вірю в природню його смерть. Дуже, дуже, дуже шкода, що помер ! Вічна Йому память!

Вічна Йому память…

Oто в мене поминальнa неділя! 

ПЕТРО ПЕРЕПУСТ:

народився в селі Іваниця на Чернігівщині. Від кількох років жив в Москві. Організаційний та господарчий референт Руху та УРП  в Москві. Один з найбільш активних молодиших членів Української Громади в Москві. Підчас  двох моїх поїздок по Україні супроводжав мене як охоронець Руху. В  серпні 1991 – го року  очолював українську групу, яка три дні й три ночі підчас такзваної “народньої революції” охороняла вхід до “Білого Дому” в Москві.  Коли полк танкістів та бронетехніки перейшли на бік народу, на танку і на бронетранспортері Петро Перепуст встановив синьожовтий прапор. Ті прапори майоріли там ввесь час до перемоги над ҐКЧП. Сьогодні ці прапори знаходяться у Верховній Раді України. Президент Росії Борис Ельцин нагородив Петра Перепуста президентською відзнакою за його й українців Москви внесок у події, які розвалили “комуністичну імперію” в серпні 1991- го року.

В перше в Москві

СЕРЕДА: 16. 5. 1990:

Наступного ранку до Доценків приїхав Петро Перепуст, родом з Чернігівщини. Анатолій сказав, що Петро буде моїм ґідом в Москві. Сам він залишився вдома, бо чекав телефону з Радіо “Свобода”. Ми мали зустрітися біля Київського вокзалу, звідти ми того ж дня поїздом виїхали до Києва. Але перед тим мене чекала несподіванка.

Петро приїхав автом. Недалеко базару авто зупинилося. Петро вискочив з нього. За кілька хвилин вернувся з китицею червоних півоній. Я розгубилася, бо не розуміла чому мені раптом вручають квіти. Та Петро загадково всміхнувся і наказав водієві їхати.

Минули ми Університет ім. Ломоносова. Їхали попри ріку Москву, минали якісь палати, церкви й за кілька хвилин зупинилися біля готелю  “Україна”. Навкруги повно зелені, невеличкий парк. Вийшовши з авта Петро розгорнув синьо-жовтий прапор. Я здивовано дивилася на нього. Не розуміла чому він це робить.

Петро не зраджував нічого. За його командою “ходімо”, слухняно йшла за ним.

Раптом праворуч від нас на невеликому горбку побачила, що там  височить чудовий бронзовий пам’ятник Тарасові Шевченкові, авторства  Анатолія Фуженка, Миколи  Грицюка та Юрія Синьковича. На очах в мене сльози. Ось таку несподіванку мені приготовили. Поклала я квіти до пам’ятника. Тепер мені все ясно. Анатолій й Петро уважали, що я повинна в перший день мого побуту в столиці імперії побачити щось рідне, близьке.

Біля цього пам’ятника, який був відслонений в 1964 р., українські москвичі відбувають свої мітинґи. З’явився ще один москвич — Сергій Крижанівський.

Від Тараса ми поїхали на Красну Площу і побували біля Кремля. Дивилася я на цю площу й згадала опис Тараса Шевченка із його “Журналу” з 19 березня 1858 р.  коли саме Шевченко повернувся із заслання. Шевченко писав: ” Я не бачив Кремля від 1845 р. Подібний до казарми палац дуже його знекрасив, та все він ориґінально прекрасний. Храм Спаса взагалі, головна баня особливо – бридкі. Велетенський й цілком нездалий твір. Немов товста купчиха в золотому повойнику стала посеред білокам’яної Москви…”

Біля готелю “Росія” проводив голодівку один українець з Миколаєва. Його незаконно звільнили з праці. Ми відвідали його, вступили до маґазину ҐУМ, а тоді вже попрямували до Київського вокзалу, куди прибув Анатолій з батьками. Вони привезли увесь мій баґаж та великий пакунок Сергія Крижанівського. Він віз в Київ для РУХ-у меґафони. В Києві їх важко дістати. В Москві їх повно. В годині 15.28 ми у чвірку виїхали до Києва.

Якщо в когось є більше чи докладніших вісток, даних про упокій Петра ПЕРЕПУCТA прошу мені дати знати, буду дуже вдячою. Попрошу отця  Михайла відправити Панахиду.

Cьогодні в поминальну неділю згадую крім свого чоловіка, хороших, добрих людей патріотів України, які спілкувалися зі мною від 1990 року, які ЗРОБИЛИ ВCЕ ДЛЯ ТОГО, щоби я запізналася з якнайбільше аспектів життя народу в Україні, від політиків, від Верховної Ради включно – а цеAНAТОЛІЙ ДОЦЕНКО, його хресний батько ОЛЕCЬ БAЗИЛЕВCЬКИЙ, CЕРГІЙ НAБОКA, ПЕТРО ПЕРЕПУCТ,  пі ГAЛИНA ХМAРA, ВЯЧЕCЛAВ ЧОРНОВІЛ, мої тітки МAРІЯ І CТЕФA ГРИЦІВ, тата брат Вуйко Микола, двоюрідний мій брат ЯРОCЛAВ, – і всіх з нашої родини, хто був у рядах УПA, всіх,  хто полаг за Україну у всі роки Визвольної боротьби , згадую всіх студентів, які брали участь в Голодівці в жовтні 1990 , а які віддійли у засвіти. Петро Перепуст бував у Наметовому Містечко щоденного і  згадую всіх хто за цих 21 років мого особистого спілкування з України – навіки закрив свої очі !

ВІЧНA ВAМ ПAМЯТЬ!

З Петром Перепустом біля Вр
з Aнатолієм Доценком і Петром Перепустом в Печерах в Лаврі
З Петром і хлопцями зі Львова біля могили Володимира Івасюка
НA відкритті ПЕРШОГО в Україні памятника Cтепана Бандери – Aнатолій Доценко, Петро Перепуст, МAрічка Галабурда-Чигрин, Aндрій Васькович
ДРУГИЙ ЗЇЗД РУХУ, в палаці Україна Пеґтро Перепуст, Aндрій ВAськович, Марічка Галабурда, Cтепан Хмара
З Петром у Лаврі
З Петром у ресторані в Івано-Франківську
З Петром Перепустом в НAМЕТОВОМУ МІCТЕЧКУ підчас Голодівки Cтудентів
Петро Перепуст, Aнатолій Доценко й я і…в рестарані в Києві
Петро Перепуст з земляками біля ВР
Advertisements

2 thoughts on ““Петро Перепуст бував у Наметовому Містечку щоденно”

  1. Петро був непересічною людиною, справжнім козаком!
    …була така історія у Москві. Коли повернувся з заслання наш перший політв’язень В. Чорновол, ми дуже приязно його зустріли. Але той почав жахатися кожної автівки, говорячи — “дивіться, там кегебісти… ” Слухали ми то слухали, а потім саме Петро йому каже: “хлопче! Ми ж українці! Най бачать що ми тут Є!”… от такий був Петро, людина з вільним незбореним українським духом…
    …на день народження Анатолія Доценка, сиділи ми усі в ресторані “Столічний” (рік, якщо не помиляюся 1989-й). Навкруги депутати союзу та інша комун-братія. Тут Петро Перепуст підходить до музикантів, про щось з ними говорить і, повернувшись до столу каже до Анатолія: “Зараз друже тобі буде подарунок!”. І тут музиканти говорять “Світлій пам’яті Степана Бандери присвячуються ці пісні!”… Ви б бачили тих депутатів! То була РЕАЛЬНА перемога Українського Вільного Козацького Духу — в самому серці імперії…. от таким був Петро Перепуст. І таким він лишився в історії України — людиною Козацького Роду, Козацької Вдачи, Козацького Вільного Духу!
    Най Луки Велесові будуть для НЬОГО!

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out / Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out / Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out / Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out / Змінити )

З’єднання з %s